Два лики націоналізму

Росія та Америка — це два рівноцінних приклади та два однакових обличчя того самого. З колишньої наочної подоби до людського організму, що розвивалася у сяйві й владі вищих каст, суспільний організм пав до недолюдського типу. Це є пришестя безликого звіра.

І тепер ми маємо всі елементи, аби серйозно розібрати таке питання: в чому істинний сенс націоналізму в сучасному світі?

З усього вищезазначеного випливає такий виразний тип націоналізму: це стан, який безпосередньо передує інтернаціональним формам економічного пролетарського колективізму.

У цьому типі націоналізму важливо не те, що це формування якоїсь особливої національної самосвідомості, а те, що «нація» стає особистістю, незалежною сутністю. Зведена в ранг етнічної цінності неможливість подолати зв’язки крові та ґрунту, що стосуються лише природного та доінтелектуального аспекту людини, — неможливість індивіда вивести свій розум за межі колективу та даних традицій. Тут сам факт буття «національною» дарує владі видимий ореол містичної недоторканності, гарантовану та безумовну повагу. Цей доінтелектуальний етнічний елемент не тільки не визнає ніякої влади вищих принципів, а й ставить їх собі на службу: на першому місці стоїть «нація» — і тільки потім, у підлеглому вигляді, слідують реальність, істина та культура. Певні націоналістичні групи йдуть ще далі: вони відкидають будь-яку неупереджену та об’єктивну думку як абстрактну; вони прагнуть врахування національних традицій та політичних інтересів також і в питаннях реальності, істини та культури. Тому вони говорять про «нашу» наукову, філософську і навіть релігійну традицію, нехтуючи, або в кращому випадку не цікавлячись усім тим, що не є «нашим», що «некорисно для нації».

Як не допускають вільного прояву вищої активності, здатного породити буття, що перевершує обумовлене етнічними засновками, так і в рамках такого націоналізму немає місця для вищої особистості й немає поваги до неї: вона тільки «представник» нації. Народившись в епоху революцій, під час руйнування аристократично-феодальних режимів, цей націоналізм виражає чистісінький «дух натовпу» — різновид демократичної нетерпимості до будь-якого вождя, що не є всього-на-всього «слугою вітчизни» та органом «волі народу», та в усьому залежить від схвалення останнього.

Отже, можна легко побачити, що основна відмінність між націоналізмом та анонімністю по-радянськи та по-американськи існує лише в ступені: у першому випадку індивід зведений до свого етнонаціонального коріння, у другому випадку межа етнічної групи зникає, відбувається тотальна колективізація, розчинення у масах. Переходячи від одного ступеня колективізму до іншого, досить зазначити, що расовий містицизм породжує ідею суто економічно-механічного типу. В безликому характері такої структури вириваються з корінням останні залишки якісної відмінності: разом із раціоналізацією та механізацією суспільного життя шлях до «масової людини» без вітчизни практично відкритий. Оскільки нинішня «цивілізація» перебуває саме в точці розквіту економіко-механічної влади, адже до цих площин більшою чи меншою мірою зведені всі цінності, велич та критерії, то, мабуть, крок до переходу до наступного ступеня є лише питанням часу.

Можна запитати: чи здатен націоналізм мати інший сенс? Ми вважаємо, що на це питання можна відповісти ствердно. Ми вже казали, що націоналізм з’являється при прагненні до влади третьої касти, але все ж до сходження останнього стану. Саме таке ідейно-історичне положення дозволяє націоналізму мати подвійний сенс. В якості проміжної форми він може мати як напрям занепаду, так і напрям відродження. Припустімо, що процес інволюції в сенсі американізації або ж радянізації світу досяг свого кінця, і тоді, за наявності сили, достатньої для нового відродження, на цьому шляху нас знову спіткає націоналізм — але інакший націоналізм! Як і у фізиці «вектор» названої величини, так і феномен націоналізму визначається тільки за фактором напрямку. Перша форма націоналізму лежить у напрямку, на якому ступінь «нації» прагне до колективу. У другій формі цей процес протікає в напрямку від колективу до відродження нової аристократичної ієрархії.

Підписатися на наші новини